Міжнародний день людей з інвалідністю

Міжнародний день людей з інвалідністю
3 грудня відзначається Міжнародний день людей з інвалідністю. Ініціатором проведення цього символічного дня стала ООН, яка в 1992 році запропонувала заснувати такий день на честь закінчення Десятиліття інвалідів, проголошеного в 1983 році. Україна була однією з перших держав, які відгукнулись на заклик ООН щодо щорічного проведення цієї дати та закріпили його на законодавчому рівні.

Міжнародний день людей із інвалідністю не є святом, а покликаний привернути увагу до проблем цих людей, захисту їхніх прав, гідності і благополуччя, акцентує увагу суспільства на перевагах, які воно отримує від участі людей з інвалідністю у соціальному, економічному і культурному житті.

Цей день є нагадуванням людству про його обов’язок виявляти турботу і милосердя до найбільш незахищеної частини суспільства – людей із інвалідністю і не тільки 3 грудня, а й протягом усього року не забувати про те, що поруч із нами живуть співгромадяни, які потребують нашої допомоги та уваги.
Поруч із нами живуть люди, чиї фізичні можливості можуть бути обмежені, і саме сьогодні ми звертаємо особливу увагу на культуру поваги, підтримки та рівного ставлення. Це також нагадування про важливість захисту їхніх прав і забезпечення реальної інклюзії у всіх сферах суспільного життя.
Що таке інклюзія?
Інклюзія — це процес створення суспільства, яке є відкритим і доступним для всіх, незалежно від наявності інвалідності.
Основні принципи інклюзивного середовища:
1. Рівні можливості. Люди з інвалідністю повинні мати доступ до освіти, медицини, працевлаштування та інших ресурсів на рівні з усіма. У реальності ж вони часто стикаються з низкою бар’єрів, що позбавляють їх цих прав.
2. Представництво. Участь людей з інвалідністю в керівних ролях сприяє формуванню суспільства, де інклюзивність є нормою.
3. Подолання стигми. Важливо руйнувати упередження та боротися з дискримінацією, щоб кожна людина почувалася рівноправною.
Інклюзивна мова — важлива складова рівності.
Поважне мовлення не просто коректне — воно допомагає створювати середовище без бар’єрів, де всі можуть брати участь у суспільному житті. Некоректні вислови натомість здатні підсилювати дискримінацію й спричиняти відчуття ізоляції.
Як коректно спілкуватися з людьми з інвалідністю?
• Будьте природними та відкритими до того, щоб допомогти, якщо про це попросять.
• Звертайтеся безпосередньо до людини, а не до супровідника.
• Запитуйте, у який спосіб людині зручніше комунікувати: чи потрібно говорити повільніше, голосніше, на якій відстані стояти.
• Дайте співрозмовнику час висловитися; якщо щось незрозуміло — уточнюйте.
Як правильно говорити про інвалідність?
1. Людина — на першому місці. Коректно говорити: «людина з паралічем», «студенти з дислексією», «дитина з синдромом Дауна». Але найкраще — уточнювати, як сама людина хоче, щоб до неї зверталися.
2. Без ярликів і стереотипів. Інвалідність — це не героїзм і не трагедія. Уникайте фраз типу «долають свою інвалідність». Також небажано казати, що хтось «пережив» чи «переміг» свій стан.
3. Не використовуйте поблажливих евфемізмів. «Особливі потреби» чи «інакше обдаровані» можуть звучати принизливо, ніби інвалідність треба замаскувати. Нейтральніше сказати: «людина з інвалідністю».
4. Інвалідність — не хвороба. Це не те, що потрібно «лікувати» чи «виправляти». Уникайте слова «пацієнт», якщо людина не перебуває на лікуванні. Такі фрази, як «страждає від», створюють образ безпорадності; краще казати «має інвалідність».
5. Про повсякденну мову. Звичні побутові фрази можна використовувати, але недопустимі образливі вислови на кшталт «сліпий як кріт» чи «глухий як пень».
Головне — бачити в кожному передусім людину, а не діагноз. Це шлях, до якого варто прагнути щодня.