Емпірична антибіотикотерапія: що має знати лікар до визначення збудника інфекції

Емпірична антибіотикотерапія: що має знати лікар до визначення збудника інфекції

Лікування антибіотиками повинно розпочинатися у разі наявності в пацієнта лабораторно підтвердженої або ж із високою ймовірністю підозрюваної бактеріальної інфекції — не вірусної, не грибкової, а саме бактеріальної. Точно визначити бактерію можна після бактеріального дослідження біологічного матеріалу від пацієнта . Докладніше, коли таке дослідження треба проводити, вказано у Стандарті медичної допомоги «Раціональне застосування антибактеріальних і антифунгальних препаратів з лікувальною та профілактичною метою» (далі — Стандарт)

Водночас у лікаря повинна залишатися можливість оперативно та обґрунтовано призначити емпіричну антибіотикотерапію, адже своєчасність — важливий принцип раціонального використання антибіотиків.
Тож емпірична антибіотикотерапія передбачає початок лікування до точного встановлення етіології захворювання (ідентифікації інфекційного збудника) з урахуванням відомих даних на момент огляду. У стаціонарах перед початком емпіричної антибіотикотерапії обов’язково виконується забір біологічного матеріалу для бактеріологічного дослідження , щоб паралельно з проведенням емпіричної терапії встановлювався етіологічний збудник.

Як лікар обирає антибіотик, коли збудник іще не відомий
Під час вибору антибіотика необхідно зважати на:
– ймовірність інфікування певним мікроорганізмом;
-ймовірність антимікробної резистентності збудника;
-ризики можливих побічних реакцій;
-супутні захворювання;
-вік людини;
-імунний статус;
-дані локальної антибіотикорезистентності (кумулятивні антибіотикограми).

Офіційні рекомендації та стандарти
Кумулятивні антибіотикограми є надзвичайно важливим і корисним інструментом під час вибору препарату для емпіричної антибіотикотерапії. Ознайомитися з рекомендаціями та примірними стандартами операційних процедур, як розробити та використовувати кумулятивні антибіотикограми, ви можете у розділі «Кумулятивні антибіотикограми» на сайті Центру громадського здоров’я.

За Стандартом, вибираючи антибіотик, лікар має врахувати:
-типи/групи пацієнтів з інфекційними захворюваннями;
-ризик наявності множинної антимікробної резистентності;
-очікуваний терапевтичний ефект проти найбільш імовірного інфекційного агента (залежно від анатомічної локалізації осередку запалення);
-можливу стійкість патогену до обраного антибактеріального препарату;
-умови виникнення захворювання бактеріальної етіології (госпітальна/позагоспітальна).

Будь-яке призначення антибіотиків має бути ретельно зважене та обґрунтоване в історії хвороби.

За можливості застосовуйте антибактеріальну монотерапію
У всіх клінічних випадках емпіричне лікування має бути спрямоване на вибір антибактеріальної монотерапії, коли це можливо.

Якщо ж призначено кілька антибактеріальних препаратів, їх треба замінити одним препаратом протягом 72 годин після отримання результатів щодо етіологічного збудника та визначення його чутливості до антибіотиків (проведення деескалації терапії).